Тиражі, що вимірюються мільйонами примірників, переклади більш ніж 40 мовами, десятки літературних премій, екранізація, яка здобула Гран-прі Канського кінофестивалю... Це слава? Так. Але за цю славу Роберто Савіано (нар. 1979), автор «Ґоморри», змушений розплачуватися смертним вироком, що йому винесла неаполітанська мафія — сумнозвісна Каморра. З 2006 року, коли «Ґоморра» вперше побачила світ, Савіано покинув батьківщину та живе під цілодобовою охороною. Саме тому «Ґоморра» — це не просто бестселер, це символ мужності письменника, який не побоявся кинути виклик беззаконню, корупції, брудним грошам та зброї...

 Сюжет — майже детективний: головний герой на ім'я Ґаліп кілька днів шукає раптом зниклого двоюрідного брата, відомого журналіста, майстра містифікацій і «поціновувача» чужих таємниць Джеляля Саліка та власну дружину Рюйю. Але ж насправді у «Чорній книзі», окрім реального світу, є багато інших світів і вимірів. Величезний та незбагненний Стамбул, у кварталах і закутнях якого веде розслідування Ґаліп, тисячолітня історія Османської імперії, що, перетворившись на сучасну Туреччину, так і не змогла знайти свого місця між Сходом і Заходом, і, насамкінець, переплетіння людських доль, потреба знайти себе, перетворившись в іншу людину...

 Світ творів англійської письменниці Джейн Остен (1775— 1817) — світ звичайних чоловіків і жінок, доволі буденний, розмірений і в той же час не позбавлений драматизму. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразні й правдиві образи. Її герої — живі люди, з усіма їх достоїнствами і недоліками, здатні і на високі почуття, і на великі помилки.

Емма Вудхаус, героїня однойменного роману, з неприпустимим марнославством і самовпевненістю вважала, що вміє читати в чужих серцях і здатна розпоряджатися чужими долями, навіть не замислюючись, що це може завдати комусь болю, більше того, стати загрозою її власному щастю — втратою відданого друга, який щиро кохає її.

 Амос Оз (Клаузнер; народився 1939 року в Єрусалимі) — відомий ізраїльський прозаїк і журналіст, лауреат премії Бяліка (1986) і премії Ізраїлю з літератури (1998). Почесний доктор Антверпенського університету (2008). Твори А. Оза перекладено 38 мовами.

«Пізнати жінку» (1989) — історія колишнього агента спецслужби, справжнього професіонала, мисливця за чужими таємницями. Тяжко переживаючи смерть дружини, він іде у відставку, щоб присвятити своє життя доньці, яка хворіє на епілепсію. І тепер у нього нарешті » з’являється час для того, аби проаналізувати власне минуле. «Пізнати жінку» — тонке психологічне дослідження, яке глибоко висвітлює сутність шлюбу.

 Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) — був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами».

У борделі Бангкока вбито норвезького посла. Харрі Холе вирушає до Таїланду, щоб суто конфіденційно розслідувати це вбивство. Опинившись у злачних місцях Бангкока, в опіумних кублах та стрип-барах, він поступово розуміє, що не все так просто, як здавалося попервах. Таргани шурхотять за плінтусами... Хто ж вони? Проте Холе, незважаючи на всі перешкоди, докопається до істини і розкриє цю заплутану справу.

 Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще й як письменник, автор серії романів про норвезького поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир» та «Червоногрудка».

Харрі Холе й уявити не міг, у яку халепу вскочив. З одного боку, заплутана справа із пограбуванням банку, в розслідуванні якої виникло більше питань, ніж відповідей, а з іншого — загадкове самогубство його колишньої коханки, з котрою він провів останню в її житті ніч. Усе обертається проти Харрі. Схоже, комусь конче потрібно усунути його, хтось веде з ним дуже ризиковану гру. Та не був би він Харрі Холе, якби дозволив знищити себе...

 Аґота Крістоф (1935—2011) — відома швейцарська письменниця угорського походження, яка писала свої твори французькою. Дитинство письменниці припало на часи Другої світової війни; у 1956 році вона залишає рідну Угорщину й оселяється у Швейцарії. Ці дві події — війна та еміграція — стали центральними темами її творчості.

Романи «Грубий зошит» (1986), «Доказ» (1987) і «Третя брехня» (1991) утворюють трилогію, яку було перекладено понад тридцятьма мовами світу. Містка і лаконічна оповідь розгортається навколо історії довжиною в життя — одне життя на двох, адже перед нами незвичайні герої: брати-близнята, розвіяні виром війни. Це історія про те, що сімейні таємниці інколи краще не розгадувати. Про те, що найстрашнішим ворогом може стати рідний брат. Про те, що найсильнішого болю завдають найближчі люди. Про письменство, божевілля і тонку межу, яка їх розділяє...

   Гектор Шміц і Італо Звево (1861—1928) — два імені, що об'єднали одну й ту ж людину. Гектор був підприємцем з бездоганною репутацією, життя його проходило між власною справою та сім'єю. Італо все життя сумнівався, чи варто йому писати. Справи йшли успішно, а от література... Та коли йому було вже за шістдесят, Італо вийшов таки з тіні Гектора: на світ з'явилося «Самопізнання Дзено» — найкращий і найзнаменитіший роман письменника...

Дзено Козіні, підприємець з міста Трієста, пише спогади для свого психоаналітика, доктора С. Але Дзено не просто згадує про те, що було з ним колись — історію свого одруження, смерть батька, намагання кинути палити та інше, він досліджує себе самого, сподівається, самопізнає себе крізь події власного життя.

 В очередной том прославленных мастеров отечественной и мировой фантастики Аркадия и Бориса Стругацких вошли знаменитые произведе­ния, повествующие о деятельности Института Экспериментальной исто­рии и прогрессоров, а также о планетах грандиозных научно-технических и гуманитарных экспериментов — Радуге и Ковчеге.

 Автор этой книги, военный переводчик, прошла с армией весь путь из-под Ржева, где в многомесячной битве решалась судьба Москвы, до Берлина, где с ее участием был обнаружен и опознан покончивший с собой Гитлер. Волей Сталина смерть Гитлера была превращена в государственную тайну, и лишь в 1965 году Елена Ржевская смогла поведать эту тайну миру в переведенном на множество языков историческом бестселлере «Берлин, май 1945». Каковы прихоти нашей истории: маршал Победы, Георгий Жуков, о достоверной смерти Гитлера узнал лишь 20 лет спустя из беседы с переводчицей штаба армии — беседы, вошедшей в настоящий сборник.